Відгуки випускників кафедри

Наталя-Лілія Артим, бакалавр ПЗ (2017)

Галина Халак, випускниця 2017 р. (2017-06-16)

Чому справжній ІТ-шник - супергерой?

Обновлена: 26.03.2017 ІТ - напевно чи не найзагадковіша для усвідомлення галузь! Над чим днями трудяться оці кодери перед своїми моніторами? Що вимагає такої неймовірної концентрації? І кому ж потрібні ці зусилля? Питань справді просто безліч, тож будемо розбиратись:

Перше правило айтішника: бачиш проблему - спробуй вирішити!

Насправді, нема нічого гіршого ніж кодити заради того щоб кодити, кому це, зрештою, потрібно?) Основним правилом айтішника є вміння чітко бачити, що ти вирішуєш проблему. Це власне і мотивує! Згадайте, до прикладу, похід в кіно. Ще декілька років тому, щоб купити квиток, потрібно було завчасно, а іноді і за день наперед їхати в Кінопалац і стоячи в довгій черзі очікувати на омріяний квиток. А як це виглядає зараз? Достатньо декілька кліків в смарті і все, готово! Бачимо, айтішникам вдалось вирішити цю проблему. Щось в цьому є супергеройське) Тож варто відмітити, що айтішник в першу чергу повинен вміти локалізувати проблему, це може бути як і щось глобальне - так і невеличка задача про те як зробити той чи інший обрахунок швидше. Це формує особливий задачний тип мислення, де кожне завдання - виклик, з яким тобі треба якнайкраще впоратись.

Друге правило айтішника: лінь працювати - автоматизуй!

Айтішник ти чи ні - лінь властива всім. І тут головне вміти правильно її використати. Бо як відомо саме лінь - рушій змін. Це напевно друге чим керуються айтішнки - автоматизуй все по максимуму, щоб вдруге до цього не повертатись. До прикладу, проблема підбору музики. Поки айтішник працював над вирішенням нової проблеми - див правило №1), він відволікався на підбір музики, під яку працює. То чому б не розробити щось, що автоматично підбиратиме музику такого ж стилю і не відволікатиме програміста від глобальних проблем? І так, тепер автоматичний підбір треків на YouTube використовують всі, а почалось все з ліні програміста.

Третє правило айтішника: не стій на місці!

Третє по порядку, але не по важливості. Не можна зациклюватись на одній проблемі чи технології. Поки ти працюєш над своєю задачею, хтось завершив боротись зі своєю, і ти зможеш ефективно використати її для боротьби зі своїми драконами. Тому головне тримати руку на пульсі. Повертаючись до правил №1 та №2 - основна ціль - вирішити проблему і до того ж з мінімальними зусиллями. Тому навчання повинно бути постійним, і це зовсім не складно, якщо ти розумієш для чого ти це робиш.

Гільдія супергероїв, або де можна стати справжнім айтішником

Правила це звісно добре, а як же цього навчитись? В межах кафедри ПЗ НУ "Львівська політехніка" це робити особливо легко, бо вивчаєш ази роботи не лише кодера, але й бізнес-аналітика, проектного менеджера, UI/UX аналітика, знайомишся з різноманіттям доступних технологій - а саме це і дає повноту розуміння галузі, того з чим ти насправді працюєш, і не прив'язує до однієї-єдиної професії, що і дає змогу тобі оцінити, що саме в сфері інформаційних технологій зможе тебе зацікавити.

Мені особливо імпонує запропонований кафедрою підхід, де студенти в процесі навчання не просто виконують вправи, як непов'язані фрагменти роботи, а впродовж семестру-двох працюють над проектом. Навіть в межах декількох дисциплін. Це може бути свій застосунок на смартфон, скажімо. Тоді ти вчишся цінувати, те що ти робиш, і розумієш як здобуті знання можна застосувати в реальному житті - а це чи не найбільша проблема освіти на сьогодні.

Окрім того варто відмітити, що технології, якими оперує кафедра - найновіші, і не доведеться писати на Pascal, оскільки кафедра дуже тісно співпрацює з провідними іт-компаніями міста, і спеціалісти галузі регулюють викладання у відповідності до потреб світового ринку. Студенти з першого курсу знають про специфіку роботи всередині компаній, оскільки партнери кафедри наполягають на проведенні занять не лише в межах Політехніки, а і в максимально наближених до робочих, умовах.

Підсумуючи, скажу, що вчитись направду є в кого, тож якщо ти готовий ставити перед собою глобальні задачі, ефективно їх вирішувати і не зупинятись на досягнутому - вперед, воно того вартує!
source

Талановиті та терпеливі викладачі, які володіють потужною базою математичних знань, що є дуже гарним поштовхом та основою для розвитку у напрямку інженерії та програмування. Кафедра надає усі без винятку необхідні базові знання для подальшого росту. Працюйте над собою, ініціюйте нові напрямки, постійно вдосконалюйте себе, прислухайтесь до порад викладачів – і все буде у вас гаразд

Тільки з плином часу усвідомив те, що мені подарувала кафедра: хороші технічні навики, друзів на усе життя і забезпечене майбутнє. На роботі я працюю разом зі своїми одногрупниками і ми часто з теплом у серці згадуємо нашу кафедру програмного забезпечення. На жаль, під час навчання не подякував викладачам кафедри за їхню терпеливість, сумлінність, мудрість і розуміння, а також за те, що не лише навчали, а й виховували, готували до майбутнього життя. Тому щиро дякую Вам, мої дорогі і рідні викладачі кафери ПЗ, і бажаю сили, наснаги і хороших розумних студентів!

Навчання на кафедрі вирізнялося фокусуванням на знаннях і навичках, що можуть бути корисними на практиці. У викладанні англійської мови одразу акцент робився на IT-термінологію, основи програмування вивчалися на мові С, лабораторні на перших курсах одразу вимагали певних навичок в програмуванні. Виділявся великий час на навчальну практику, а викладачі завжди лояльно ставилися до працюючих студентів. Вважаю, що кафедра ПЗ дала хороші базові навички і знання, а також допомогла знайти себе в IT

За роки навчання кафедра програмного забезпечення стала для мене джерелом не лише найрізноманітніших технічних та наукових знань, а і неоціненного життєвого досвіду. Адже навчання в університеті – це не лише засвоєння теоретичного та практичного матеріалу, це ще і вміння працювати в команді, знаходити спільну мову з колегами та викладачами. Працівники кафедри завжди докладали максимальних зусиль для створення сприятливих навчальних умов і незабутніх моментів студентського життя

Навчаючись у школі, я мріяла поступити на кафедру ПЗ, але знала, що для цього доведеться докласти чималих зусиль, оскільки напрямок «Програмна інженерія» має найвищий прохідний бал у Львівській політехніці. І ось моя мрія здійснилась! Зараз я закінчую перший курс, і за цей рік я жодного разу не пошкодувала про свій вибір, адже на програмній інженерії надзвичайно цікаво вчитися. Кафедра програмного забезпечення – це шлях у хороше та успішне майбутнє. Висококваліфіковані, талановиті, справедливі та добрі викладачі кафедри не тільки дають нам, студентам, необхідні знання та навики, але й дарують справжнє натхнення. Кожного дня я із задоволенням іду на пари, бо знаю : сьогодні я знову дізнаюсь щось нове та цікаве і зроблю ще один крок до своєї мети – стати хорошим спеціалістом у галузі ПІ. Хочу висловити безмежну вдячність нашим викладачам за їхню працю, ентузіазм та терпіння. Я пишаюся тим, що навчаюсь на кафедрі ПЗ!

Кафедра програмного забезпечення надає студентам своєрідний статус, навчатися тут – це гордість. Коли мене запитували, де я вчуся і у відповідь чули – на ПІ, то кожного разу чула: «Ого!». За три роки навчання кафедра стала невід’ємною частиною мого життя. Тут я зустріла надзвичайно розумних, веселих людей як серед викладачів, так і серед студентів. З них варто брати приклад. Викладачі навчили мене вчитися! Тобто не обмежуватися вивченням лекцій, а знаходити нову, актуальну інформацію та ефективно використовувати її на практиці. Можливо, хтось скаже, що тут важко, що викладачі вимагають неможливого, а предмети є дуже складними. Але тільки клопітка праця дає значні результати. Я впевнена, що кожен із студентів, які навчаються на цій кафедрі, має великий потенціал і викладачі будуть пишатись нами після закінчення навчання. Тим більше, що студентам надані усі необхідні умови для навчання: нові лабораторії, можливість співпрацювати з такими IT-компаніями як SoftServe, Eleks, EPAM. Хочу вислови глибоку вдячність колективу кафедри за їхню роботу, терпимість, небайдужість до тієї справи, якій вони себе присвятили та побажати наснаги для подальшої праці

То Майя Ву, випускниця бакалаврату кафедри програмного забезпечення “Шлях у професію”

Здавалося, я лише завершувала навчання у гімназії і обирала, куди вступати далі, а насправді вже пройшло декілька плідних років навчання, різноманітного досвіду і моментів, які в сукупності сформували мене як особистість і професіонала.
  Поточно я працюю у компанії Qubstudio, яка входить у топ 10 найкращих UX агенцій у світі вже з 2016 років за версією Clutch і займається створенням цифрових продуктів, яке покриває весь життєвий цикл розробки ПЗ.

Моя посада - Head of Project management office/Client Partner, основна зона відповідальності - це розвиток і координація PMO, ведення ключових проектів і побудова довгострокових і результативних відносин з клієнтами. Позаду вже понад 60 різноманітних проектів від стартапів до складних і комплексних ентерпрайс рішень.

У 2020 році я мала можливість працювати у компанії Google, а саме у Global customer solutions команді, Дублін, і не виключно, що продовжу роботу у цій компанії. Також я активно займаюся розвитком технічних спільнот - Women Techmakers Lviv, Cocoa Heads Lviv, співорганізатор конференції GDG DevFest Ukraine. За останній півроку працювала над створення власного курсу з Проектного менеджменту для початківців, адже поширення знань для мене завжди було в пріоритеті. Але з чого взагалі мій шлях починався і як я дійшла до цього моменту?

Ще будучи у школі насправді я завжди цікавилася більш точними і аналітичними науками, хоч в загальному навчання мені завжди було в задоволення. Часто брала участь у різних олімпіадах, зокрема з інформатики, що десь сформувало моє подальше рішення стосовно професії. Ближче до 11 класу я самостійно почала ознайомлюватися із різними мовами програмування, базовими знаннями у цій сфері, аби для себе зрозуміти, чи ІТ сфера - моє. Написавши ЗНО доволі високо, я мала шанси вступити в принципі будь-куди, де мала плани.Зосередилася між Києво-Могилянською академією і Львівською політехнікою у результаті, спеціальність в обох закладах - саме інженерія програмного забезпечення. Перед виставленням пріоритетів я насправді дуже багато спілкувалася із студентами, які вже вчаться на кафедрах, порівнювала для себе переваги та недоліки і в результаті обрала Львівську політехніку, інженерію програмного забезпечення.

Чому?
1) Перш за все, більше знайомих там вчилося, і я мала об’єктивну картину стосовно можливого майбутнього навчання;
2) Поріг входу на ІПЗ/НУЛП був найвищий серед всіх інших факультетів/спеціальностей, а я явно хотіла вчитися серед кращих і мати мотивацію рости, а не навпаки;
3) Загально програма була складена доволі цікаво на той момент і конкурентно відносно інших закладів навчання;
4) Серед викладачів є практики, з якими згодом будемо бачитися і поза університетом, наприклад, на профільних подіях і тд;
5) Люблю Львів, це рідне місто;
6) у Політехніці вчився мій батько, який насправді був дуже щасливий, що я обрала саме цей ВНЗ:)

І загально я не можу сказати, що на даний момент я шкодую про свій вибір і точно його не міняла б, якщо мала таку можливість. Є безліч моментів, за які я надзвичайно вдячна Університетові, і, ймовірно, моя історія взагалі не типова для студентів, про яких часто кафедра може розказати, оскільки я робила невеличку паузу в силу певних обставин (яку згодом частково використала для підготовки до співбесід у Google), навчалася останній рік на заочному і була в принципі не геть ідеальним студентом зі всіма “5”. Але якраз попри такий всебічний досвід з навчанням у мене все ж сформувалася позитивна думка про кафедру і навчання в цілому.

Декілька моїх думок і висновків:
Перш за все, це оточення, з яким ви працюєте протягом навчання. Як серед студентів, так і викладачів є просто чудові люди. Моїх найближчих друзів я зустріла саме під час навчання. Як на мене, факт, що справді майже 100 відсотків випускників кафедри є обов’язково працевлаштовані після 4 курсу - це результат. Багато хто починає свою кар’єру і раніше (2-3 курс), що не завжди згодом легко в плані поєднання, але є однозначно великим плюсом в контексті розвитку студентів, як професіоналів. Далеко не всі кафедри можуть так похвалитися. Однозначно велика частина цього залежить і від самих студентів і їх додаткового навчання, але як-не-як ви завжди формуватимете свій шлях, базуючись на первинному досвіді, а це зачасту - університет. Наприклад, на 1 курсі ми працювали із UML діаграмами і, чесно, я б в житті сама цього не почала вчити, поки не пригодиться, як то кажуть. Але буквально там за півроку я мала вже з цим досвід на проекті на роботі чи до прикладу на першій моїй співбесіді більшість питань були таки базовими, які знов ж таки я проходила в університеті (алгоритми, робота з вказівниками, методології і тд). Без сумніву, я багато чого вчила додатково сама, але структура і те, від чого я відштовхнулася у мене вже було сформовано. Багато викладачів згодом стають колегами студентів, ми бачимося поза навчанням на профільних подіях, роботах, і це справді класно, оскільки багато викладачів є практиками і займають провідні посади в компаніях.

Підхід до навчання. Для багатьох це більш спірний момент, але в будь-якому випадку, вступаючи на кафедру, ви маєте бути готові до навчання. Я маю можливість порівняти як є на інших факультетах і університетах, і можу з упевненістю сказати, що на ПЗ ви явно будете мати можливість сумлінно щось вивчити. Чесно, я не пам’ятаю предметів, де все було супер просто і легко. Завжди є контроль, відповідні відгуки. І можливо, це спершу здається не зовсім аж перевагою, бо всі люблять лінитися, але вам згодом явно не буде соромно за свої знання. Ви точно будете їх поглиблювати вже в межах проектів у компанії. У мене зараз обсяг задач більш в контексті менеджменту ІТ проектів, я вже не працюю програмістом, як таким, проте мені надзвичайно допомагають знання, які я маю відносно даної спеціалізації, оскільки багато менеджерів не є технічними і для мене це стає конкурентною перевагою.

Варіація напрямів і предметів, з якими ви будете мати справу. Окрім базових, у нас була можливість вивчати щось більш вужче ( ви зможете, якщо я не помиляюся, на 2 курсі обирати напрямки) і я вважаю, що це дуже класно. Навіть, якщо система не є ще достатньо ідеальна, як за кордоном, але у будь-якому випадку те, як організовано вже у молодших за мене курсах - я вважаю гарним результатом. І це явно покращується щороку. Як на мене, це нормально, що вступаючи в університет, ви ще до кінця не знаєте, чим ви хочете займатися і у якому напрямку даної сфери, і завдання кафедри - це вас, як мінімум, трішки направити і дати можливість спробувати. Багато хто з однокурсників, які ще не працювали на той момент, на практиці на 3 курсі ішли в компанії, які пропонувала кафедра, і згодом там залишалися працівниками. Я знаю, що була навіть можливість інтернатури в Oracle, у мене безпосередньо там працює знайома і вона займалася організацією цього стажування, і це справді дуже класна можливість. Та навіть курс з UX/UI на останньому році навчання, я вважаю: є дуже гідним і необхідним, навіть, якщо ви не хочете бути дизайнером. Мої колеги з роботи були насправді в шоці, що у нас такого роду є інформація.

Особисто я почала працювати ще з 2 курсу, почала з програмування очевидно і займалася розробкою під платформу iOS, згодом отримала можливість спробувати себе у Project management, що насправді було моєю довготривалою ціллю переходу. Google - це, напевно, мрія багатьох і часто недосяжна, особливо, коли ти студент ще. Проте завдяки моїм активностям поза навчанням (Women Techmakers Lviv - це спільнота, яка була заснована Google і яку я з командою почали розвивати у Львові) я була запрошена на різноманітні технічні конференції за кордоном, організовані Google, і все більше ознайомилася із культурою і можливостями цієї компанії. Таким чином зустріла багатьох Googlers (працівники Google), які вже розказали мені всі деталі. Так я подалася на стажування у цю компанію (це якраз можливість саме для студентів), перший раз не перейшла навіть на другий етап, але через рік - успішно отримала офер від компанії-мрії після 7 різних етапів відбору. Завершивши стажування у Google, я отримала пропозицію продовжувати роботу вже на постійній основі у Дубліні, проте наразі ще обдумую всі за і проти, як би це дивно не звучало). Насправді все можливо, тільки головне захотіти і попасти у правильне середовище, яке зможе вас туди направити.

Попри зазначені моменти стосовно університету і навчання на кафедрі, є, звісно, речі, які можна покращувати, змінювати, і це цілком нормально і правильно у будь-якому середовищі. Навчаючись, наприклад, за кордоном, ви точно будете теж чимось не задоволені, але просто за інші гроші. Навчання у ВНЗ вас не має сформувати повноцінно, воно має дати вам впевнений поштовх для руху далі у вужчу спеціальність, яка буде вам до душі і де ви зможете розвиватися. От у мене десь так і сталося. Рекомендую вам свідомо підійти до вибору місця навчання і правильно побудувати очікування відносно нього: для чого воно вам? чи ви готові витрачати свій час? які знання вам необхідні? що конкретно вам важливо? які у вас цілі? І вже на основі цього остаточно робіть вибір. Буду рада поспілкуватися детальніше з вами, якщо будуть будь-які питання стосовно навчання чи іншого мого досвіду, адже це колись особисто мені надзвичайно допомогло у моєму рішення.

Mayya Vu ( https://www.facebook.com/vutomaya).

Удачі!

 
 
 

https://theukrainians.org/andrii-sambir-linkup-studio/

 
 
 

 
 
 

https://theukrainians.org/selecto-mamonchuk/